Вітер з моря дув Печать
Автор: Костянтин Паткевич, ФФУ (Сімферополь – Київ)   
06.05.2010 11:40

Вітер з моря дув

У рамках загальнонаціонального проекту «Футбольна країна», в циклі «Від Сяну – до Дону», починаємо презентувати Автономну Республіку Крим.

Ще у січні 1912-го Севастопольський гурток любителів спорту разом із київською, московською, санкт-петербурзькою, одеською та харківською футбольними лігами та іншими організаціями став співзасновником Всеросійського футбольного союзу, майже відразу визнаного ФІФА.
krym

 

Поточний сезон кримські клуби можуть сміливо заносити собі до активу. Сімферопольска «Таврія» після 16-річної перерви знову дісталася фіналу національного кубка, ПФК «Севастополь» упевнено лідирує в першій лізі, а в другій чудові результати демонструє армянський «Титан».

Гурток із Севастополя

Знайомством із футболом Крим має завдячувати морякам англійських кораблів, які наприкінці XIX сторіччя заходили в порти на березі Чорного моря − у Сімферополь, Ялту, Керч, Алушту, Феодосію… У вільний час британці із задоволенням буцали м’яча, потихеньку привчаючи до екзотичної гри місцеве населення. Відомо, наприклад, що в Керчі перший футбольний клуб був створений ще у 1909 році, а в січні 1912-го Севастопольський гурток любителів спорту разом із київською, московською, санкт-петербурзькою, одеською та харківською футбольними лігами та іншими організаціями став співзасновником Всеросійського футбольного союзу, майже відразу визнаного ФІФА.

Зустріч зі Старостіними

Нова гра швидко розповсюджувалася на півострові, де згодом почали проводитися міські та міжвідомчі змагання. У 1928 році збірна Криму взяла участь у першій Спартакіаді СРСР, де гідно протистояла авторитетній московській команді з братами Старостіними та Михайлом Бутусовим у складі. І хоча поступилася господарям − 2:4, але справила дуже гарні враження. Хвиля клубного футболу докотилася до Криму наприкінці 1930-х років, і до початку Великої вітчизняної війни місцеві колективи встигли провести два внутрішні чемпіонати. Обидва − у 1939-му та 1940-му − виграло сімферопольське «Динамо».

Поява «Авангарда»

У перші повоєнні роки футбольну моду на півострові диктувала команда Севастопольського суднобудівного заводу імені Орджонікідзе, яка виступала навіть у всесоюзних змаганнях. Пізніше прописку у класі «Б» отримав колектив з міста-героя, що представляв Будинок офіцерів флоту. Успіхи сусідів надихнули на створення футбольної дружини сімферопольців, і у 1958 році до розширеного складу класу «Б» увійшов «Авангард», основу якого склали гравці найсильнішої команди міста − «Буревісника». Саме з «Авангардом», пізніше, перейменованим у «Таврію», пов’язані найгучніші успіхи кримського футболу.

Кримське дербі

Три дебютні сезони пішли на становлення колективу в першості СРСР, де в зональних турнірах сімферопольцям протистояли росіяни, білоруси, литовці, латиші, естонці, молдовани. Одначе найбільший ажіотаж у місцевої публіки викликало кримське дербі − суперечки із Севастополем. Розбірки земляків перетворювалися на грандіозні події. Напередодні та після цих футбольних битв колони автомобілів розтягувалися на десятки кілометрів, перевозячи додому уболівальників команд-гостей.

Кабінетний вирок

З 1960 року в союзній першості були утворені українські зони, й «Авангард» вийшов там на провідні позиції: двічі ставав переможцем зональних турнірів, тричі грав у фінальних. У 1962-му навіть виграв бронзові нагороди першості України серед команд класу «Б» і мав би кваліфікуватися у наступний дивізіон, проте у Києві вирішили віддати місце сімферопольців дніпропетровському «Дніпру». Немає належної інфраструктури − так мотивували своє рішення чиновники.

Історична назва

Аби уникнути подібних казусів у майбутньому, 1963 року місцева влада розпочала будівництво нового стадіону «Локомотив», на якому за чотири роки й прописалася «Таврія». Новий «бренд» не був пов'язаний із якимось підприємством та відомством, а тому мав усі підстави назавжди залишитися з командою. Адже Таврія − географічна назва Криму та Півдня України, розповсюджена у середні віки.

Шлях до еліти

До другої групи класу «А» сімферопольці прорвалися у 1966 році. Їхнє поступове сходження продовжилося: у 1974-му вони вже грали у новоствореній першій лізі, а за три сезони − під орудою Сергія Шапошникова − ледве не здобули путівку до найвищого союзного дивізіону. Нарешті те, що не вдалося його попередникам, у 1980 році зробив Анатолій Полосін. Під його керівництвом «Таврія» у напруженій боротьбі випередила «Дніпро» та «Металіст», здобувши золоті жетони переможців першості СРСР серед команд першої ліги та долучившись до елітної компанії.

Рука Соловйова

Утім, казка виявилася швидкоплинною. У сімферопольському футболі настали скрутні часи, внаслідок чого його провідний клуб, зійшовши на вершину, згодом почав скочуватися донизу і у 1984 році докотився до другої ліги. Рятувати престиж Криму покликали В’ячеслава Соловйова, який у 1961 році завоював історичне золото з київським «Динамо». Досвідчений наставник не підвів: у 1987-му «Таврія» знову повернулася до першої ліги, котру не залишала аж до розвалу СРСР.

Перші чемпіони

Окрім «Таврії», жоден представник півострова ніколи не грав у першому союзному дивізіоні, хоча, наприклад, у 1988-му очолюваний Віталієм Шаличевим керченський «Океан» зупинився за крок до омріяної мети. Не виступали поки інші кримські посланці й у вищій лізі чемпіонату незалежної України. Однак навіть без підтримки земляків флагман спромігся зробити, здавалося б, нездійсненне. «Таврія», діями якої керували патріарх сімферопольського футболу Анатолій Заяєв та Андрій Черемісін, перемогла у «золотому» матчі київське «Динамо» (1:0) і стала першим чемпіоном нашої країни!

Програний фінал

У 1994-му «Таврія» ледве не поповнила власну скарбничку ще одним трофеєм, але у вирішальному поєдинку за Кубок України поступилися в серії пенальті одеському «Чорноморцю». Тоді ніхто й не думав, що наступного фіналу клубу з автономної республіки доведеться чекати довгих 16 сезонів. А найвищим досягненням кримчан у чемпіонаті після їхнього тріумфу-1992 стали п’яті місця, котрі команда посідала у 1995-му, 2007-му та 2008-му. Вже наступного сезону до складу Прем’єр-ліги може влитися ще один клуб Кримського півострову − ПФК «Севастополь», котрий наразі лідирує в першому дивізіоні. Шанси на підвищення в класі зберігає й амбіційна «Кримтеплиця» з Молодіжного. Водночас у групі «Б» другої ліги найкращі показники має армянський «Титан», котрий, схоже, також уже готовий зробити крок угору.

Футбольний бум

«Автономія переживає футбольний бум, завдячуючи успішним виступам її лідера − «Таврії». Намагаються не відставати інші кримські клуби. Зараз уболівальник уже має змогу вирішувати, кому віддавати свої симпатії. Хоча багато хто одночасно залюбки підтримує декілька колективів, − каже голова Федерації футболу Криму Сергій Куніцин. − Не залишається осторонь і місцева преса. Якщо про цю гру багато говорять і пишуть, це сприяє не тільки збільшенню кількості глядачів на трибунах, але й людей, які самі активно займаються футболом. Це − взаємопов’язані явища».